Я зно́ву о́сінь свою́ го́лосно покли́чу,
Прийди́, в думка́х, не про́шу в те́бе бі́льше,
Я ба́чу о́бриси твого́ обли́ччя,
Мені́ потрі́бні ду́же твої́ ві́рші
Мені́ потрі́бен твій стари́й роя́ль,
Твої́ такі́ чарі́вні ди́во - ва́льси,
І дру́жня не гірка́ моя́ печа́ль,
Коли́ дощі́ виспі́вують рома́нси
І зно́ву по́дих молодо́ї жі́нки
Ні, не в рока́х її тут зо́всім спра́ва,
У цих оча́х, що вирина́ють мов нізві́дки,
Що омива́ють їх дощі́ лука́ві …
А по́тім ра́птом зно́ву засмію́ться,
Бо в го́сті завіта́в листо́к осі́нній,
Йому́ завжди́ такі́ пісні́ вдаю́ться,
Та ще й ці небеса́ яскра́во – си́ні
Я зно́ву о́сінь свою́ го́лосно покли́чу,
Прийди́, в думка́х, не про́шу в те́бе бі́льше,
Я ба́чу о́бриси твого́ обли́ччя,
Мені́ потрі́бні ду́же твої́ ві́рші
[i]Музичне прочитання з допомогою ШІ[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2025
автор: Дружня рука