Душа твоя морська в безодні,
Ніж за халявою у тьмі.
Дістань його, щоби назовсім
Забула я про все на вік.
І рань мене у саме серце,
Хай котиться воно в траву,
А ти забудь, забудь про все це,
Забудь прийдешнюю весну.
Ти у садку, що біля хати
Учора випиляв гілля.
Навіщо про таке питати?
Для того, щоб не знала я
Куди від тебе заховатись,
Де роздобути спокій свій,
Проз тебе янголом промчатись
І загубити погляд твій.
Зелені очі,гострі зуби
І пазурі, немов в кота.
Я більш не хочу і не буду
Тебе серед думок шукать.
Гарячий погляд, гіркий дотик -
І ти скотився в небеса...
Холодний ніж. Безумний Котик.
Але давно я не твоя.
Ти на краю своєї мрії
Лиш здогадайся, ким ти був.
Ти був тим, ким я буть не вмію,
Але про те давно забув.
А я тебе не запитаю,
Безглуздо знати мені це,
Про те, що я тебе кохаю
Ти не дізнаєшся уже.
Червоні губи, гострі леза,
Які серед вогню кричать,
Що ти не любиш. Ні, не треба!
Ти не буди. Я буду спать...
Мені пристниться знов безодня,
І там блука Маленький Принц,
І там гуляла я з тобою,
Бо наяву блукаю з Кимсь.
9 березня 2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032719
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2025
автор: Maggie Bee