3.
Посіяла мати у серці моєму пісні,
Що долею звались віддавна у нашій родині.
Як сонце спиває пожадливо роси рясні,
Ввібрали вони біль і радість по всій Україні.
Степи заплели у них голос совиний і плач
Трави-ковили, що зросла на козацькій могилі,
Ліси – щебетання... Вітри наздогнали їх вскач,
Щоб стали пісні ті веселі, легкі, бистрокрилі.
Мамині пісні – молитви віків.
Мамині пісні зіткані з любові.
Мамині пісні – стежка до богів
І надії сонячно-святкові.
Ключем журавлиним летять невгамовні літа,
Гаптують в піснях візерунки життя віковічні.
І слово до слова сплітається мудрість свята
З добром, що у серці квітує безмежно величнім.
В них – слава народу, легенди віків голосні,
Відточене слово – історії славний нащадок.
Посіяла мати у серці моєму пісні,
Щоб я їх плекала і дітям примножила спадок.
Мамині пісні – молитви віків.
Мамині пісні зіткані з любові.
Мамині пісні – стежка до богів
І надії сонячно-святкові.
#Відлуння_тиші (2012)
Ілюстрація до вірша - Олег Шупляк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032743
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2025
автор: Наталія Погребняк