Кричав солдат і кидався до бою

Кричав  солдат  і  кидався  до  бою,
 -  Я  йду  до  тебе,  друже,  зачекай!...
Шепоче  мати  -  Синку,    з  тобою,
Ти  будеш  жити,  не  переживай.

Поранений...  ці  перші  дні  і  ночі,
Метався  в  лихоманці,  як  в  бою.
А  поруч  -  мати,  не  зімкнувши  очі,
Стелила  пухом  душечку  свою.

Не  розрізнити  -  вечір  це  чи  ранок,
Вогнем  палило,  у  душі  пеклО...
...  Молитва  тиха  зцілювала  рани,
І  мамина  турбота  і  тепло.

Йому  боліло,  Боже,  як  боліло,
Він  рвався  рятувати,  та  не  зміг...
Посічене  осколками  все  тіло,
Не  відчуває  перебитих  ніг.

Не  всі,  не  всі  одужали  в  палаті,
Герої  відлітали  в  небеса...
А  він  прийшов  до  тями  в  рідній  хаті,
Бо  вдома  й  стіни  творять  чудеса.

Піднявся  воїн,  і  почав  ходити,
На  руки  взяти  зміг  своє  дитя.
Тепер  він  знає,  як  йому  прожити
У  смерті  відвойоване  життя.
05.01.2025
Василю  Бондару,  присвячується

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2025
автор: majra