Кричав солдат і кидався до бою,
- Я йду до тебе, друже, зачекай!...
Шепоче мати - Синку, з тобою,
Ти будеш жити, не переживай.
Поранений... ці перші дні і ночі,
Метався в лихоманці, як в бою.
А поруч - мати, не зімкнувши очі,
Стелила пухом душечку свою.
Не розрізнити - вечір це чи ранок,
Вогнем палило, у душі пеклО...
... Молитва тиха зцілювала рани,
І мамина турбота і тепло.
Йому боліло, Боже, як боліло,
Він рвався рятувати, та не зміг...
Посічене осколками все тіло,
Не відчуває перебитих ніг.
Не всі, не всі одужали в палаті,
Герої відлітали в небеса...
А він прийшов до тями в рідній хаті,
Бо вдома й стіни творять чудеса.
Піднявся воїн, і почав ходити,
На руки взяти зміг своє дитя.
Тепер він знає, як йому прожити
У смерті відвойоване життя.
05.01.2025
Василю Бондару, присвячується
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2025
автор: majra