Як легко перейти межу з життя у небуття...
Чому ж тоді із небуття немає вороття,
Чому не виправити те, що зроблено не так
І не позбутись помилок у прожитих літах?
У чому сенс, льодяний Бог, прошу скажи мені,
Навіщо вся ця метушня на змученій Землі,
Для чого все придумав так, щоб боляче було...?
Не втішать а ні чорта ріг й не янгола крило...
Ось я стою на цій межі і думаю про те,
Чи ще залишилось в мені щось чисте і святе,
Чи можу я зробити крок і перейти межу...?
Та в крижаних твоїх очах читаю, " не скажу..."
"Бог є любов", хіба це так, хіба не навпаки?
Чи не нам'яло хоч комусь твоє життя боки?
З ікон ти дивишся на нас, здається позіхнеш...
І за межу, як зайве щось, без роздумів штовхнеш.
Та я межу не перетну, ще трохи постою
На цьому гострому для всіх й болючому краю,
Мабуть іще мені не час...,на щастя чи біду...
А раптом у останню мить я відповідь знайду...?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032810
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2025
автор: Вєтка Миловець