* * *
Життя на двох у вікнах переписки
від снігу до заквітчаних дерев…
Я не закрию двері по-англійськи,
а все тому, що в нас нема дверей.
Із року в рік цей наспів небом даний,
в мені звучить, мов птиць весняних трель.
Ти нерозгаданий, такий жаданий,
душі моєї гідний менестрель.
Ти бережеш записки віртуальні,
ночей безсонних втішливий вояж,
і танець душ, мелодії вінчальні,
інтимних віршів неповторний раж.
Тож згідно таємничому сюжету
ми відрікались від міських суєт,
в ніч відлітали на свою планету,
щоб душі спілкувались тет-а-тет.
Багато років наш союз на старті,
а стрітися ніяк не спромоглись.
Адреси не існує ще на карті,
де ми б удвох щасливими були.
І вижити нелегко по одному,
уже мороз на скроні сном дихнув.
Вклонімось чемно віку золотому,
час заслонити хвіртку потайну,
що не веде нас в сонячну весну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032827
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2025
автор: на манжетах вишиванки