Як в небесах хмарки,
Пливуть мої думки,
А також почуття
Туди, де все життя,
Кожнісінькую мить
Його я буду жить
У шасті, що мене
Сповиє, огорне,
Мов ненька немовля.
Я знаю, та земля
Існує наяву
І поки я живу,
До неї я дійду,
Нещастям на біду,
Й щасливо буду жить
На ній я кожну мить
Впродовж життя всього,
Допоки я його
Ще матиму на тій
Землі, а долі злій
Закрию шлях умить,
Щоб з нею вже не жить
Повік, щоб не могла
Пробратись доля зла
До мене ні на мить,
Допоки буду жить
У щасті неземнім
В тім світі чарівнім,
Поки не проковтне
Навіки смерть мене.
Євген Ковальчук, 09. 03. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2025
автор: Євген Ковальчук