Знов милуюсь полем,
Полем волошковим,
Що упало тихо з голубих небес.
Квіти, наче доля,
В краплях росянкових
Ще одне у світі чудо із чудес.
[i]Поле волошкове –
Незабутній цвіт
Погляд прикувало
Скільки зим і літ.
Тихо йду по морю
В синіх водах хвиль,
Де створив художник
Волошковий штиль.[/i]
Скільки б не летіло
Днів швидких, як коні,
Що біжать зухвало в неповторну синь
Держить душу й тіло,
Наче на припоні,
Волошкове царство, розмаїття плин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2025
автор: Віталій Поплавський