Вердикт дощів —
мінорно-тремний,
А постулати серця
дзвонять
навмання…
— На роздоріжжі істин — де ми?
В святилищі Небес
йдемо́
волфів найняв.
Снуються ниття містик…
Плинно
Бредуть в міжтінні
тихо-зчулені дива…
У мерехтінні нот хвилини
Сплутує завія снив
(по́тай завива).
Ми — душ
мінливі махаони
У промінні молитовному
віщ-Зорі,
— В прелюдії сюїти — хто ми?
— Ми —
доль
сліпії
дзвонарі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032856
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2025
автор: *SELENA*