Не молися на мене.
Ти ж знаєш, я – грішниця Єва.
Ти ж і пам’ять про наше кохання зітреш через рік.
Відкусила принад.
А була у саду Королева!
Змій-спокусник надію забрав, на самотність прирік.
Сперечатися?
З ким?
Улестив непомітно юродством.
Адже врешті дісталось не щастя – одні міражі.
Що із того!
Джентльмен проявив почуття й благородство...
Тільки б вижити зараз, бо право життя на ножі.
Загубилась надія – пуста біганина по колу.
А в безсонних видіннях зав’язли про тебе думки.
Хоч кохання сліпе, уповання укотре на долю,
бо самотність й нестача наснаги дається взнаки.
Де б зустрілися ми?
Просто так.
У якім пункті світу?
Не дивуйся, тісний світ, і сад наш ще не відродив.
Без натхнення і мрій не буває в природі піїта.
Я бажаю не втратити дар, стиль його зберегти.
Білий фон на екрані до часу залишиться білим.
Зблякли фарби і душі в журбі без розмов.
Ризикни один раз!
Проберись за роман скам’янілий,
………помолись за любов………
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2025
автор: на манжетах вишиванки