СНІГУРОНЬКА. Переклад з Белли Ахмадуліної "СНЕГУРОЧКА"

         СНІГУРОНЬКА  
Що  так  Снігуроньку  тягнуло
До  того  згубного  вогню?
Вже  краще  б  в  річці  потонула,
під  ноги  кинулась  коню.

Але  в  блакитному  убранні
Стрибнула  -  і  нема  її...
По  собі  лùшила  послання
Ковтом  розталої  води.

В  повітрі  наче  розчинилась,
Її  скінчилася  пора.
Вогню  віддатися  на  милість  -  
Така  дівоча  давня  гра.

Нас  помаранчеве  так  тягне,
Так  нам  проходу  не  дає,
Йому  піддавшись,  тіло  тане,
І  тілом  вже  воно  не  є...

Та  все  ж  роздмухуємо  ватру,  
І  втягуємо  до  забав,
На  будь-яку  підемо  втрату,
Щоб  нас  вогонь  обігрівав.

Наш  жереб  невідомий  плине,
Він  наче  марево  в  диму  -  
Чи  вийдем  з  нього  ми  живими,
Чи  пропадемо  у  вогню?..
                     10.02.2023
     ©  Тетяна  Даніленко  

Ілюстрація  -  картина  петриківського  розпису

                   СНЕГУРОЧКА    
Что  так  Снегурочку  тянуло
к  тому  высокому  огню?
Уж  лучше  б  в  речке  утонула,
попала  под  ноги  коню.

Но  голубым  своим  подолом
вспорхнула  -  ноженьки  видны  -
и  нет  ее.  Она  подобна
глотку  оттаявшей  воды.

Как  чисто  с  воздухом  смешалась,
и  кончилась  ее  пора.
Играть  с  огнем  -  вот  наша  шалость
вот  наша  древняя  игра.

Нас  цвет  оранжевый  так  тянет,
так  нам  проходу  не  дает.
Ему  поддавшись,  тело  тает
и  телом  быть  перестает.

Но  пуще  мы  огонь  раскурим
и  вовлечем  его  в  игру,
и  снова  мы  собой  рискуем
и  доверяемся  костру.

Вот  наш  удел  еще  невидим,
в  дыму  еще  неразличим.
То  ль  из  него  живыми  выйдем,
то  ль  навсегда  сольемся  с  ним.
                                         1958
             Белла  Ахмадулина







адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2025
автор: Тетяна Даніленко