А лютий – парубок нескромний.
Мороз підняв, що в ліжку спав.
Сховалась білка, пес бездомний.
І люд на вулицях пропав.
Ну, бо мороз ходив повсюди
Й за вуха мінус вверх тягнув.
І хоч пішли у біг застуди,
В дугу свій норов не зігнув.
Урви морозу, лютий, силу,
Під’їдь до сонця на коні,
Проси, щоб коси розпустило,
Плюси вернуло в наші дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032913
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2025
автор: Крилата (Любов Пікас)