Життя я бережу,
Тому що дорожу
Вкрай ним, бо лиш одне
Воно й навік мине,
Коли життєва нить
Обірветься умить.
Життя – безцінний дар,
Хай навіть і тягар
Доводиться нести
Часами чи тягти,
Важкий тягар життя,
Що думи й почуття
Всі душить, мов змія,
Але не здамся я.
Його я пронесу,
Здолаю, віднесу
У безвість, в небуття
І вже без вороття,
Й на світі цім щомить
У щасті буду жить,
Ділившись з тими ним,
Із ким я йду одним
Шляхом життя, щоб ми
Щасливими людьми
Були всі на Землі –
Дорослі та малі,
Допоки живемо,
Поки не заснемо
На ній уже навік,
Коли мине наш вік.
Євген Ковальчук, 10. 03. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2025
автор: Євген Ковальчук