північний вітер рве її волосся
вона стоїть над прірвою могили
напитися його жадає сили
все що було - забуде_ бо здалося_
<
злягалися під місяцем кривавим
складалися в гештальти пазли чорні
багряна магма клекотала в горні
отруйна манна била в льодостави_
<
ні хрест ні руна не врятують місця
на голий камінь сяде ворон вранці
зіниці сонце з'їсть погорди бранці
щоб їй з наступним в черзі не зійтися_
<
причинності відлуння неосудні
зникають у зворотній перспективі
глузують у покуттях тіні хтиві
з порожніх матриць календарних буднів_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032933
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2025
автор: Ки Ба 1