Не оглядайся, час не повернути,
Минуле – це тінь, що розтає в імлі.
Його не змінять сльози й пересуди,
Забудь про радість, що була на землі.
Не варто журбу за нічим плекати,
Бо серце часто буде завмирати.
Наше суспільство завжди буде сумне,
Аж поки світло знову не спалахне.
Що завтра буде – тільки небо знає.
Де вічний простір, там завжди свобода.
Та не шукай тут правду для народу,
Бо все це просто клопоту займає.
Тримай спогади, пам’ятай головне:
Хто має любов – ділитися почне.
Нехай постійно буде що сказати,
Бо дія й слова дають результати.
Живи сьогодні на безмежній землі,
Дихай цим світом, забудь пересуди.
Нехай минуле не розтане в імлі.
Адже що було, колись знову буде.
Мирослав Манюк
11.02.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032937
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2025
автор: Мирослав Манюк