Я – вогонь, я палаю, я світло несу,
Я танцюю з вітрами в шаленому вальсі,
Я вогненними крилами все колишу
І палаю, палаю в найвищому часі.
Я народжуюсь в іскрі, у полум’ї квітну,
Я вас можу зігріти, а можу й спалить.
У долонях людини я лагідний, світлий,
Та якщо я на волі, можу все спопелить.
Бачив я, як ще древні ворожили на іскри,
Як тягнули всі руки до мойого тепла,
Як всі діти дивились на во'гненні кві'тки
І на тіні, що їх грала з неба зоря.
Бува, інколи гнівом в мені запалає,
Шаленію із вітром розкатами зла.
І тоді я вирую, і вогнем все стискаю,
Ні людей не жалію, ні криниць їх добра.
Тож не зліть ви мене, а даруйте лиш тишу,
І я буду ласкавий, мов з казки чудес.
Я зігрію, розвію страхи всі й сколи'шу,
Предків дух у мені вже віддавна воскрес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032979
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2025
автор: М_А_Л_Ь_В_А