Святому Учителю Антонію Києво-Печерському,
присвячується з любов’ю
Вільно вітер витає над долом
Світло ангели ходять над ним
Благослови, богоносцю Антонію,
цю, нову долю,
Сильним батьковим пальцем страшним
бо святим.
Стулю віки очей — оживає
Як ти тихо привів до Христа.
Твої доторки серцем приймаю,
Атмосфера цілюща, солодко-глибока — свята!
Знав би світ це — не знав би печалі!
Щось вже куцо — піде між людьми!..
Світ не взнає, про що ми спокійно мовчали,
Опускаючи руки з любові в холодні ями.
Скінчивсь вітер: і час, їх здрібніли находи,
Богомудре, у миро мов Божії пальці вмочи
І находи надлюдської в силі і слові погоди —
Для добра — по світлінню своєму... зм’ягчи…
Я нез’ясненно люблю тебе!
Поезія!
В с е дає і — не пояснює…
25.06.20001,
Київ,
перед благословінням Антонієвим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1032982
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2025
автор: Шевчук Ігор Степанович