Я бачу, як ти парком поспішаєш
Заговорити б. Де знайду відвагу.
Мене не знаєш, зовсім ти мене не знаєш.
Таку пекучу маю в серці спрагу.
Стоїш, схилилась, поруч друг твій вірний
Пробач цей дощ, цей сум вечірній
Мене не знаєш, зовсім ти мене не знаєш.
Я накидаю мрій, а ти краплинки позбираєш.
Я б може вверх злетів, кудись туди над хмари,
Як це оповідають жартома мольфари.
Мене не знаєш, зовсім ти мене не знаєш
Прошу. Побудь. Лелекою злітаєш.
Сходинку за сходинкою долаєш
І обіймаєш, поглядом, очима
Мене не знаєш, зовсім ти мене не знаєш
Я серце віддаю. А ти стоїш плечима …
Я б вітром став, та вітру ти не любиш,
Сонцем не можу, бо це шлях до згуби,
Мене ти бачиш, розумієш, знаєш,
Побудь ще трохи. Прошу. Ти щезаєш.
[i]Допомога SUNO[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033015
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2025
автор: Дружня рука