***
Світ --
Валиться і...
То дуже сильно --
Ніби, непомітно, якось
Спочатку,
А вже, пізніше --
Тягне одно друге у безвість
Свого..,
Бо...
Прийшов час оновлення --
В масштабному плані,
Як десь Планетарнім,
Розуміння --
Не по нашім умі,
Коли всі ми зациклені
Сьогоденням
У тому життєвому --
Спорому,
Яке нас має у своєму
Злі,
Щоби, використанням,
Врятувати то мале,
Як найменшеє зло --
Зі зла,
Що нас з'їдає постійно
Завидками,
Або негараздами суєти
Кожного дня
У своєму і... персонально --
На полі життєвому,
Як вибору шанс життя,
Де гріє не сонце,..
Не місяць,
Чи гроші..,
Або діти та жінка --
У протилежному :
Недруги-друзі,..
А лиш гріє
Наша свята, від Господа --
Наша душа,
Що плаче й шукає можливості
Воскресіння сьогодні,
В кожному --
З нас,
Як є Господа святе
Та незнане в цілому
Ім'я,
Що дарує нам своє
Я --
Персонально і невідворотньо,
Вірою самопожертви,
Во спасеніє святого --
В кожному з нас --
Його торжества...
___________________________
13.02.2025; Paris (Aurora) ========================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2025
автор: MAX-SABAREN