Тато киці Муркуні й кота Сірини
Повернувся додому сьогодні з війни.
З нетерпінням чекала сім’я цього дня.
Він урешті настав. Осідлав мир коня
І примчав у той край, де калина цвіте,
Де вербі вітер чеше волосся густе,
Де пшеничні поля і квітучі луги
Й фани жовто-блакитні стоять, як стоги.
Коли татка побачили доня і син,
Почали терти очі свої та носи,
Сльози їхні мимовільно пішли в па-де-де.
Тато їх обійняв, притулив до грудей.
Тепло стало так діткам, відкрився їм рай
Біля тата, який захищав рідний край.
Буде з ними тепер їсти борщ, пиріжки,
В парк ходити, у ліс і читати книжки.
Ну, а з мамою – сонце стрічати удвох,
День тримати в руках, зорі гладити. Ох!
Заведе Сірину в перший клас на урок,
А Муркуню відправить в дитячий садок.
Будуть радісні, світлі в сім’ї усі дні.
Свята разом стрічатимуть і вихідні.
Готуватимуть страви корисні, смачні
Й Україні співати пісні голосні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2025
автор: Крилата (Любов Пікас)