Віншує ґречно емоційна стужа,
Скрегоче серця паморозь безлика
До літа ти і строга, і байдужа,
Й весна надіями наївно дика.
Замерзлі мрії в льодяни́х обіймах,
Слова, мов вата, тануть на вустах.
А серце — в кризі, у зимових римах,
Де холод править в згаслих відчуттях.
Зима в душі клекоче хуртовинно,
Блукають сни у білому полоні
Та іній безпритульний, безупинно
Лягає привидом в сухі долоні.
Крижа́ний вітер в вирі непокори
Зриває голос із крихких думок.
І тиша мерзне в тінях сірих шторів
Як вицвілий, осипаний бузок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033107
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2025
автор: Софія Пасічник