Випадковий дзвінок, і твій голос на іншій стороні всесвіту перевернув мій світ. Це було кохання з першого подиху. Не з першого погляду, чи першого дотику, а з першого невидимого імпульсу, що пройшов хвилею крізь мене.
Це було відчуття, що в мені нарешті щось стало на своє місце. Слухала тебе, ловила кожне слово і серце билось в такт твоєму диханню. У цьому голосі було щось рідне, щось знайоме, наче я чекала його в усіх своїх снах, що приходили до мене щоночі.
Я відчувала тебе ще до того, як ти з'явився в моєму житті. Ти став моїм натхненням, ще до того, як я це зрозуміла. Ти — як світанок після довгої ночі, як дотик теплого вітру, що лоскоче легким порухом і змушує усміхнутися. Кожна твоя фраза — музика, що лунає в моїй душі. Кожен твій погляд — ніжний, глибокий, справжній.
З тобою я навчилася помічати красу навіть у простих речах: у ранковій каві, у шумі дощу, у відблисках світла на воді, у промінчиках сонця. Ти — моє натхнення, моя весна, моя тиха мелодія, що грає в серці, навіть коли довкола тиша.
Якби мене запитали, що таке кохання, я б відповіла: це ти.
Я знаю…
Я не шукаю відповідей...
Просто знаю, що є ти...
Є ми...
Є безмежний всесвіт між нашими серцями, в якому звучить наше кохання.
14.02.25 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2025
автор: Svetoviya