Ми стоїмо на спеці,
Якийсь тягар на серці.
Голос з неба нам дає наказ,
Бийте цю скалу щодня, щораз.
Можливо, це непевний сон,
Ми носили на шиї кулон.
Відверто кажучи - це хрест,
Тому загрожував арест.
Скелі були у туманах,
А ми були у кайданах.
Проходило наше життя і час,
Час біг, мчав, пройшов крізь нас.
Ми мріяли про вітер і свободу,
Сонце розквітло для небозводу.
Ми мріяли про порядок,
Не про лінь і не про спадок.
І ми знали, що не буде слави,
Не буде звеличення чи влади.
Свобода і праця ідуть разом,
Та зараз ми сковані страхом.
Ми глухі і німі, колись, скажем слово,
Та зараз минуле і звучить це казково.
Колись ми разом здобудем перемогу,
Зараз у книгах шукаєм життєву вологу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2025
автор: Мудрий вітер