Хоча зима в обіймах білих з лютим,
іскрить морозом, інеєм мережить,
радію теплим спогадам я, любий,
до серця твого лине шлях безмежний.
Крізь зимний вітер, віхоли бентежність,
крізь світу кручі, клекіт безупинний.
Хай навіть темний крук за мною стежить,
я знов спішу, й ніхто мене не спинить.
Як подих першоквіту із-під снігу,
як сонця музика, душі торкнуся.
Лютнева трісне незабаром крига,
і наближається весняна Муза.
Дзвінкоголосо розіллються співи,
дозрілі, як моя любов крізь роки.
І юний Лель заграє на сопілці...
Я поруч вже, ти чуєш мої кроки?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2025
автор: Світлая (Світлана Пирогова)