Схилилася Зірка до Неба,
Так ніжно закохана в нього,
Кохання її променеве:
«Дивися так віще на мене», –
Промовила Зірка казково.
Співала вона чарівниче:
«Тебе ж не любила я зовсім,
Не мила тобі я». І Космос
Розквітнув зірковим обличчям.
«Ніколи тебе не любила,
Але розквітатимеш поряд...
Квітують небачені крила
Й душа почуттям променіла,
Й світанок чуттєво говорить...
Не мріяла зовсім про тебе,
Немовби було не зі мною
Красивою щастя весною
Зіркове (чи сонячне!) Небо!»
До Зірки життям пригорнулось
Небесне світання: мовчати?
Закохане, радість відчуло
Й сердечка щемливе багаття.
Яснітимеш, дивне та віще,
О, небо живе, наді мною!
Розкажеш про блискавку й тишу,
Про Зірки любов найпалкішу
Цією земною порою!
27.01.2025. 13:43.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2025
автор: VitaLina