*****
Ніколи шкоди не чини
Тим людям, із якими
Живеш ти. Серце відчини
І, щоб вони сумними
Повіки не були, а лиш
Щасливими предуже,
Лихії почуття полиш
У стороні, мій друже,
А добрії, немов птахів,
Ти випусти із нього
Беж жодних беззмістовних слів
І щоби більш ні в кого
Лихого не було повік,
Пройшли часи важкії,
У тую ж мить і вже навік,
Їх у серця людськії,
Неначе зерна ті, посій
Без жодного вагання,
На зло недоленьці лихій,
Щоб світлі почування,
Немовби пишнії квітки,
Росли та розцвітали,
Щоб в цьому світі залюбки
Всі люди поживали,
Та не лиш нині, а щомить,
Впродовж життя усього,
Допоки не скінчиться вмить
Воно в них дня одного.
Адже для цього і дано
Всім нам на світі цьому
Колись в минулому воно,
Хай навіть і на ньому
Не житимемо завжди ми.
Це кожен добре знає,
Бо ж ми родилися людьми,
Життя яких минає.
Євген Ковальчук, 14. 03. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033189
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2025
автор: Євген Ковальчук