я дивлюсь на вогонь
як печерна людина
і як печерна людина
ношу кістки під шкірою
і на шкірі
і навколо місця де сплю
у вогні вони б стали чорними
шкіра моя - також
а потім би усе побіліло
і заросло памороззю
і візерунками інію
а пізніше би
вкрилося камінням
обросло панцирем
і стало би частиною
нової скелі
нової формації
у цьому давньому світі
що поступово згасає
а я став би
кам'яним велетом
останнім хто вижив
і дивиться на вогонь
як печерна людина
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2025
автор: Хімічна Химера