Злітає вгору легкокрилий птах,
Зринає й думка, так на нього схожа.
І птах уже витає в небесах
Сонячним днем безвітряним погожим.
А моя думка так далеко теж
Полинула і мчить безперестанку,
Для неї ж то нема ніяких меж
Ні вдень, ні уночі, ні на світанку.
Думки й птахи.Разом летять вони
Туди, куди людині не дістатись.
Отак махнули дужими крильми
І вже нікому їх не наздогнати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033310
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2025
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський