І СНИЛОСЬ ЦЕ МЕНІ...
І снилось це мені, і сниться це мені,
І потім це колись іще мені насниться,
Повториться усе і все цілком звершиться,
І вам насниться все, що бачив уві сні.
Там, осторонь від нас, від світу в стороні,
Йде хвиля хвилі вслід до берега розбитись,
На хвилі зірка є, людина є, і птиця,
І суще, й сни, і смерть - як хвилі по воді.
Я не прийму числа: я був, і є, і буду,
І чудом є життя, і на коліна чуду
Один, як сирота, я сам себе кладу,
Один серед дзеркал – в зображень огорожі
Морів і давніх міст, у смороді іду.
І мати захистить дитя у світі Божім.
03.10.2021
© Тетяна Даніленко
И ЭТО СНИЛОСЬ МНЕ...
И это снилось мне, и это снится мне,
И это мне еще когда-нибудь приснится,
И повторится все, и все довоплотится,
И вам приснится все, что видел я во сне.
Там, в стороне от нас, от мира в стороне
Волна идет вослед волне о берег биться,
А на волне звезда, и человек, и птица,
И явь, и сны, и смерть - волна вослед волне.
Не надо мне числа: я был, и есмь, и буду,
Жизнь - чудо из чудес, и на колени чуду
Один, как сирота, я сам себя кладу,
Один, среди зеркал - в ограде отражений
Морей и городов, лучащихся в чаду.
И мать в слезах берет ребенка на колени.
1974
А.А.Тарковский
Ілюстрація - картина А.І.Куїнджі «Захід сонця», 1876-1890
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033414
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2025
автор: Тетяна Даніленко