Чи вона винна, що завжди холодна?
Волю Всевишнього здійснити здатна,
Інколи кажуть, панянка немодна,
Часом скупа й досить не делікатна.
Та має місію, втілити свою,
Пуховим снігом зігріти землицю,
Піднявшись ввись, між хмар здійняти бурю,
Не прихова душевну таємницю.
Ліса, сади - фортеці білосніжні,
Поля, луги, під срібним простирадлом,
Любов відчують у снах, тепло й ніжність,
Немов у хованці, все ж іскрять златом.
Завжди весела, хурделиця поряд,
Її не зрадить, керувати в змозі,
У ніч казкову, місяченька погляд,
Подих закляк у морозній облозі.
Та й по річках, враз розложе пелюшки,
Скляні мережива в обіймах води,
І скрізь по вікнах розмалює шибки,
Зима ж оцінить, погляне залюбки.
Ніби прикрила, всі осінні рани,
Їх час загоїть, це ж найкращі ліки,
Місія виконана!Ясні ранки…
Зовсім безболісні, принесуть втіху.
17.02.2025 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2025
автор: Ніна Незламна