В затишному кафе на розі вулиць,
Де пахне шоколадом і в повітрі кружляють ваніль та кориця
Тихо він займе столик біля вікна і очі замружить...
Голосний шепіт навязливих думок.
Не відпускає, тримає біля себе. Ще один ковток.
І кожного разу так хочеться дихати.
І кожного разу стискає у грудях.
Один лиш дзвінок...
У небі розвіялись хмари,
Ніби відчувають, що не має ні бар'єрів ні граней.
Все гра, де кожен збирає і чекає жадане.
Випробовує тіні, що ходять крок за кроком.
Ще один подих.
Його стримані погляди так впиваються в тіло.
Вона пахне солодкою вишнею і з ним би летіла.
Та тихий спокій заполонить тишу,
На одинці зі своїми думками він їх залишить.
Спогади гучним відлунням чулись
В затишному кафе на розі вулиць.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033490
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2025
автор: Mezu Svitlana