Піщаний берег біля скелі,
Хвилі линуть сині теплі.
Вони б'ються об каміння,
Це все нагадує видіння.
Червоне зарево на небі,
Маяк стоїть вверху на вежі.
Вітер дує ласкаво,
Сяє небесна заграва.
Цвітуть на небі фіолетові квіти,
Сонце як свічка перестає тліти.
Хвилі ніжні як живі,
Вони неначе золоті.
Трохи червоні, як пролита кров,
Небо і море єднає довгий шов.
Море хвилюється раз,
Море хвилює всіх нас.
Біжить у хвилі білий кінь,
Я у захваті від цих видінь.
Хвиля зверху накриває,
Галопом скаче й надихає.
Хвилі наносять свої удари,
Скелі не бояться цієї кари.
Який прекрасний Він художник,
Має фарби і на все спроможний.
Я хочу жити для Нього,
Цього дня золотого.
Віє вітер, носить листя,
Отримав від Нього лист я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033501
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2025
автор: Мудрий вітер