*****
Хай розтануть всі нещастя,
Наче сніг, на світі цім
І всміхнеться світле щастя
Людям радісно усім,
Щоб до самої кончини
З ним вони жили, аби
Більше жодної хвилини
Ні тривоги, ні журби
Й інших почуттів подібних
В серці не було повік
Ні в звичайних, ані в здібних,
Доки не скінчиться вік
Їхній на землі навіки
В несподіваную мить,
У яку впадуть повіки
На їх очі, що розкрить
Більше сили в них не буде,
Бо закінчиться життя,
До якого не здобуде
Жоден з них вже вороття
На цім світі, на якому
Нині ще вони живуть,
Бо кінець всьому живому
Є. Усі зі світу йдуть.
А куди – ніхто не знає –
Чи у пекло, чи у рай,
Дехто із людей вважає.
Доки ж є ще рідний край
Наш – Земля, на ній живімо
Лиш на втіху кожну мить,
А також як слід робімо,
Щоб слід добрий залишить!
Інші ж люди будуть жити,
Як уже й не стане нас,
Доки в небесах світити
Сонце буде в денний час.
Євген Ковальчук, 18. 03. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2025
автор: Євген Ковальчук