Я попрощалась з літом восени

Я  попрощалась  з  літом  восени,
Бо  зрозуміла  -  нам  не  по  дорозі.
Схилились  у  зажурі  ясени,
І  побіліли  крони  на  морозі.

Аж  холодом  повіяло  з  душі,
Думки,  мов  листя,  розмітає  вітер...
Та,  як  же  я  писатиму  вірші,
Коли  не  зможу  вірити  й  любити?

Все  відкладала  мрії  -  до  весни,
На  потім,  на  колись...  я  почекаю...
Я  попрощалась  з  літом  восени,
А  що  робити  з  серцем  -  я  не  знаю.

...  Зима  подарувала  перший  сніг,
І  засвітила  вогники  калини.
У  сірі  дні  -  яскравий  оберіг,
Вітання,  сум,  і  спогад  з  України.

Минає  все,  і  туга  відійде.
Розтане  сніг,  а  з  ним  і  всі  печалі.
А  хто  шукає  щастя,  той  знайде!
Для  цього  треба  рухатися  далі.

...  Я  попрощалась  з  літом  восени,
Зневірилась...  душа  відчула  втому.
Але  сьогодні,  з  подихом  весни,
Я  вірю  в  те,  що  повернусь  додому!

29.01.2017  -  2025

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2025
автор: majra