КОЛИСЬ…
Дивися глибше, краще, ближче
на стан відносин, власний стан.
Колись закінчиться, дружище,
життя, а в ньому – суєта.
Ці спілкування – справжній допінг,
дарують затишок душі.
А прийде час і сизий попіл
вберуть осінні спориші.
Допоки ще пульсує в грудях,
вдихай це лагідне «люблю».
Колись ні слів, ні снів не буде,
й затерпне серце від жалю.
З морозом розпрощався лютий,
під снігом бавиться тепло.
А ти сліпий…
Втім, може бути,
зустрівшись, скажеш:
«Повезло!
В любові справжній щастя пити,
й шукати сутність між рядків»…
Все вміє час – зціли́ти й вбити.
Лише не терпить… слабаків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033576
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2025
автор: на манжетах вишиванки