Немов стріла, пронизує сучасність
Тебе й мене, від неї не втекти.
Шибким конем міняються світи,
Бо час неспинний! Він - не наша власність.
Несуться безупинно дні примарні,
За ранками галопом - вечори.
Не скажеш жодній миті ти - "замри",
Й бажання повернути "вчора" марне.
Як в суєті побачити жертовність?
Сприйняти - ми лиш гості на Землі.
О, як би Ангел стомлений волів,
Щоб люди запитали Бога: хто ми?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033605
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2025
автор: Незламна