Щоби теплі промінці
У весняні дні оці
Ніжно усього мене
Зігрівали. Хай мине
Холод. Геть від мене йди
Зараз же і назавжди.
Прагну жити я в теплі
Кожну мить на цій землі,
Де на ній би я не був
І який би не минув
Рік мені, що б не робив.
Лиш би у теплі я жив,
Що шле сонце з вишини.
Сонце, міцно огорни
Ти промінням золотим
Усього мене і ним
Лагідним теплом зігрій.
Хай одна із тисяч мрій –
У теплі в цім світі жить
Завжди – справдиться в цю ж мить.
Сяй же, сонечко, ясніш,
Щоб мені було тепліш
В світі цім, а також всім,
Хто іще живе на нім,
Щоб здоровими росли
І щасливими були
Протягом життя всього,
Доки маємо його,
Бо із часом все ж мине
Назавжди, бо лиш одне.
Євген Ковальчук, 22. 03. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033704
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2025
автор: Євген Ковальчук