Категорично заплутались в інформації люди —
Не відрізнити правду від брехні і навпаки.
Одним — суди, а інших — судять!
В метаморфозній простоті.
Загублені в кропиві лісу,
З тупими косами шукаємо стежки.
У хащах темної завіси
Заховані секрети. Та які?
Усі й весь час щось нам говорять,
А суто діл — розкраєні шматки.
Зробили з нації породу,
Яка працює за борги!
Коли то пані буде права?
Молитви. Стогін навкруги.
В одних — нічого, іншим — мало!
Ніхто не хоче берегти.
Щоб зупинити божу ласку —
На ремінь й ближче до води.
Дістатися й не впасти,
Обличчям вниз та до крові.
Хто ж нас підтримає в важку годину,
Коли за втіх своїх — біда скарбів?
Як шкода бідну Україну,
Уся в хрестах від вибухів руїн!
Так хочеться усім порядку,
У тиші слухати казки.
Вставати виспаними зранку,
Будити кавою мізки.
Без шуму зайвого робити справи,
Навік забути цю війну.
Достатньо накричались "Слава",
Високу віддали ціну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033711
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2025
автор: Ярослав Коваль