Нехай святиться Слово рідне
На половіючих жнивах…
Якщо впаде в сльозах, безплідна,
Кровавим каяттям журба,
Якщо заплачуть карі очі
В чужій сім`ї - самотня путь.
Озвіться ж голосом пророчим,
Бо Слово рідне - наша суть.
Не кину долю серед степу,
Волошок золоті поля…
Вклоніться, соняшники, небу
В молитві за моє ім`я.
За імена всіх українців
Ти, брате рідний, помолись,
Бо кров людськая через вінця
Проллється на війні колись...
Проллється за святую землю,
За слово рідне, за село…
Два береги не відокремлю -
Єднає їх старий Дніпро.
Як соловейко нещасливий,
То сад весною не співа.
Неначе мати сива-сива,
Так тужить Мова золота.
Будує ще з часів Тараса
Свідомість українську нам.
Пісень омріяних прикраса,
О, Слово рідне, ти - мій храм!
Олександр Сичов
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2025
автор: Олександр Сичов