Запізнілі рефлексії

Замість  коментарів  на  публікацію  
https://maysterni.com/publication.php?id=174053  
                                                                                               [i]«  Казки  для  почину  –  
                                                                                     найліпша  інтродукція...»[/i]
                                                                                                                                 Імпровізація  
                                         І
Даруйте,  я  –  не  імпресіоніст.  
Ніхто  не  заперечує  дебати,  
але  не  ради  рейтингів  і  місць,  
а  певно,  ради  істини  і  правди.  
Поета  можна  й  горщиком  назвати,  
аби  лише  не  ставили  у  піч
і  я  ще  не  збираюсь  помирати
від  скромності.  Моє  у  повний  зріст
колись  не  раз  ще  можуть  показати,  
якщо  опублікують,  певна  річ.  
На  поводу  у  критики  не  піду.  
У  порівняннях  відчуваю  кпин,  
уколи  дружні  теж  не  зайві  діду,  
але  у  Полінезію  не  їду
і  не  малюю  дам  і  балерин.  
Не  зазіхаю  на  чужі  висоти.  
На  жаль,  верхи  займають  ідіоти,  
яким  цікаві  тільки  бариші
і  це  уже  не  люди,  а  істоти
які  чужі  поетовій  душі,  
бо  їхні  інтереси  не  чесноти,  
а  думка  абревіатури  –  ШІ.  

                                         ІІ
Те,  що  було,  відображає  мова:
ніяка  ложка  рота  не  дере,  
генетика  в  селекції  бере,  
новітній  вірі  −  Біблія  основа,  
не  буде  інтермецо,  буде  знову  
усе  нове  як  вижате  старе.
Щось  уявити  –  люди  не  ліниві.  
Аби  зростало  це  на  рідній  ниві,  
то  працьовиті  пишуть.  Я  ось  −  теж
одне  й  те  саме  про  одне  і  те  ж...
все  містить  небо  і  Його  десниця:
в  нежданому  −  жаданого  сториця,  
в  модерні  неокласиком  грядеш,  
у  задзеркаллі  лик  омолодиться...
Усе  −  з  нічого.  Що  не  осягнеш:  
нуклон  чи  всесвіт  −  все  не  має  меж,
куди  не  йди,  усе  одно  найдеш
любов  тієї,  що  ночами  сниться,  
де  свято-місце  видиться  обом,
де  темрява  у  світла  вірі  вчиться.
Усе  живе  до  неї  –  напролом
і  кожному  −  незнане  все  ясніше,
а  недоступне  пізнанню  −  тим  більше,  
а  необхідне...  робимо  гуртом.
Заморочившись  над  одним  рядком
чужого,  але  наче,  свого  вірша,
я  думаю,  –  [i]це  добре,  що  не  гірше,
як  вміли  інші  гусячим  пером.[/i]

                                       ІІІ
Нема  нічого  краще  від  почину,
якому  передує  пієтет,  
аби  оголосити  маніфест
нової  ери  –  прісно  і  донині.  
Живому  організму  України
не  заважає  свій  імунітет.
Але  Пандора  відкриває  скриню.  
Виною  цьому  −  тупість  і  гординя,
що  в  чисту  воду  вносить  каламуть,  
та  кожна  незомбована  людина
як  не  наглядно,  то  інтуїтивно
відразу  відчуває  справжню  суть
конаючого  імперіалізму...  
................................................
якщо  на  противагу  реалізму  
перемагає  імпресіонізм,  
напишемо  у  стилі  модернізму  –  
у  боротьбі  за  волю  і  Вітчизну
іде  зі  сцени  дикий  комунізм.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2025
автор: I.Teрен