Не вір словам людей лукавих
І голову від похвали
Ти не втрачай. Не ради слави
Живи, і думай, і твори.
Нехай туди не ходять ноги,
Де можуть руку навіть дать,
Самі ж вишукують дороги,
Дорожче де тебе продать.
І не лякайсь довгущих тіней
Від самовеличі отих,
Хто з щиросердних душ нетлінних
Собі жде вигод дарових.
Та справу все ж роби найкраще
І не применшуй її роль,
І не погоджуйся нізащо
Із ярликом “нещасних доль”.
У році – всі чотири пори.
Хіба не так у нас в житті?
Крізь зло й добро, крізь щастя й горе
В майбутнє тягнуться путі.
30.06.2001
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2025
автор: Людмила Коломоєць