дощ проходить крізь
флейту зозулю дятла
татуює поверхню водойм
річними кільцями
а вода пручається і стирає
бо ще подеколи прагне
набувати форми посудин
що її зачерпують,
заломлювати світло
з якимось пізанським нахилом,
полювати на спрагу
в борозенках слідів
на водопійній стежці,
віддзеркалювати ластівок
які клеють ластівок а не ласти,
пробуджувати їхню
приховану водоплавність
своїм дзюрчанням
здається ти знаєш про що воно
коли дощ проходить мохнаті
обійми лісу
з краплями без гострих кутів
а втім холодними
здається ти теж відчуваєш цей
безупинний плин —
лиш вимовляєш його по-своєму
флейто, дятле, зозуле —
скажи мені хто твій звук
і я скажу тобі хто ти
21.12.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2025
автор: Тарас Яресько