Ворог заганяє нас у глухий кут
Хоче взяти у рабство, у полон.
Треба нам вистояти в бою отут, -
Щоб не упасти ниць, як Вавилон.
Треба вистояти у цім двобою
Дочекатись до ранку дожити.
Освятить у вогні меч - молитвою
В своїх думках дух волі зростити.
Єднайся мій роде, у цей важкий час!
Не смій свої руки опускати.
Хай не гострить зброю ворог для нас!
Нас не вбити і не залякати!.
Літають шахеди на полі бою
Там ходить смерть з косою у руках.
Лежить козак обливається кров'ю
Злітає за обрій до небес, як птах.
Воїн виснажений війною в боях
І обпечені у вогні крила.
Вистоїмо, переживемо цей жах...
З нами Господь і небесна сила.
А Україна була, є і буде!...
А царі тимчасові на троні.
Хто спалює дім і вбиває люди!...
Той на землі у вічнім ізгою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2025
автор: Чайківчанка