Колись печалі проводжали ми святами,
Колись до ночі бігали і грали край двора.
А дні наповнені пригодами й дивами?
Дитинства вічність, що колись у нас була.
Я зберігаю ці нагадування дивом
В старій кімнатці, де не зроблений ремонт, -
Скриньки́ з секретами, листівки від руки курсивом,
Пошарпані малюнки й мій блокнот.
Колись ми їхали до моря й спали з миром,
Колись ми мріяли про те, що не збулось.
А ночі тихо за віконцем шелестіли,
Лиш гомін жартів чутно з вулиці було.
Всередині, в альбомі з тих часів, ми
Наївно дивимось на світ без помилок.
Рука здригнеться, коли фото ті відкриєм,
Неначе, ключ не підійшов в його замок.
"Колись були часи", - лиш ностальгія,
"Колись", забулося погане і пішло,
А дні траплялися сльозливі і тужливі,
А когось ще у планах не було.
У пам'яті ми бачимо розмито,
Серпанок затуляє всі дірки.
Те, що було колись, нам більше не зустріти,
І не змінити, тож гортаймо сторінки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2025
автор: Тахіона