у зіниці вмоститись, у рогівці,
у кільцІ лімбальному,
щоб жила і щоб вижила та
загоїлась наскрізно.
чомусь так незручно
казати все щире та бажане
й водночас чомусь так кортить
поділитись заздрістю
мов клапті волосся, сиплеться все, що заїлося
і десь затаїлося у склубоченні
фразесів,
тепер я безмовна та примітивно
обділена
усім, що колись застрягло зі мною у часі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2025
автор: дівчина з третього поверху