Хто хилить під світ свій єдиний дух,
Той витратив все, те що в серці мав.
Змінивши правду на чужий кожух,
Він щирість світлу давно проміняв.
Якщо замовчиш – то другом станеш,
А скажеш слово – когось пораниш.
Та ліпше вже йти своїм маршрутом,
Чим щоб по життю ганяли прутом.
Живеш для світу – пустку лишаєш,
Бо кожен хоче найпершим бути.
Тебе штовхають у вирій скрути,
Ще й забирають все те, що маєш.
Будь вірним серцю як за статутом
Й воно осліпить тебе салютом.
Ніхто не зломить якщо ти встанеш,
Якщо боротись не перестанеш.
Добре, що життя ти не проміняв
На оманний шлях та чужий кожух,
А витрати всі, ті що в серці мав,
Компенсує Бог та єдиний дух.
Мирослав Манюк
22.02.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2025
автор: Мирослав Манюк