В чорну вишиванку одяглась Вкраїна
Перед Богом стала зболена й сумна...
- Чом мені судилась доленька трагічна?...
Господи, поглянь же, в ранах я уся...
Скільки безневинних втратили домівки,
Невідомо скільки втратили життя.
Сиротам, стражденним гладжу я голівки,
Страх їх відчуваю і сердець биття.
Я стомилась, Боже... Ворог ненаситний
убиває, рушить, п’є всю кров до дна...
Моє серце в шрамах, просить в тебе тиші
Я б в ній відродилась, жити знов змогла б.
Із пекучим болем, з втратами гіркими,
з тілом, що тріпоче, мов у битвах стяг…
З пам’яті вітрилом, крилами міцними,
що нестимуть в вічність кетяги звитяг.
Рани позшиваю, болі залікую…
Хай заколоситься, де лилася кров.
Голуби хай в небі мирному воркують,
Душу зцілить віра, й твій святий покров.
22.02.2025
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2025
автор: Любов Таборовець