Моя кімната двохвіконна…
За нею – той прекрасний світ,
Та найсвященніша ікона,
Якій молюся стільки літ.
Акації, тополі, вишні,
І туї, й клени, й берестки,
Яві ви гарні і затишні!
Вспокоюєте як думки!
Чи вас зимовії хурделі
Обсиплять пухом сніговим,
У цій старій моїй оселі
Ви – маяком є портовим.
Чи надяга весна-кравчиня
На вас зелене убрання,
Ви – радість, ви – моя святиня.
Вірші – моє вам віддання.
Втішаюся. Шукаю слова,
Щоб ним той настрій передать,
В якім душа моя готова
Весь світ, здається, оспівать.
Пісні і радісні, й тужливі…
Пісні і тихі, й голосні…
У безкінечнім їх розливі
Так хороше бува мені.
Як ластівка – чомусь зрадію,
Як горлиця – коли тужу.
Та деревом не зкам’янію,
Бо світові іще служу.
13.05.01
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2025
автор: Людмила Коломоєць