Дівчино в терновому вінку,
Кров стікає на твоє волосся.
Долю тобі вибрали гірку,
В лютий холод ти ступаєш боса.
І ніхто не може захистить,
Чи не хоче... хтось спостерігає.
І не бачить, як тобі болить,
Відчаю твого не відчуває.
Той хто міг, і брався помогти,
Показав нутро своє лукаве.
Непосильні дав тобі хрести,
Щоб собі заполучити слави.
Ти ж у світі цілому - одна!
Непокірна, сильна і єдина .
Чашу горя випила до дна,
Не здавайся, рідна Україно!
Є у тебе доньки і сини,
Горді, мужні, нездоланні люди!
З нами правда. А кінець війни
Й перемога - неодмінно буде!
@Марія Зубрій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033898
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2025
автор: majra