А хто мені́ сказа́ти ма́є пра́во,
Який я ма́ю Львів люби́ти?!
Мі́сто, що ти́хо-ти́хо засина́є,
Невже оце таке байду́жо-си́те?!
Чому́ мені́ це має хто́сь сказа́ти,
Яким для ме́не має бу́ти Льві́в?!
Я бу́ду сам ФАНТАЗУВА́ТИ,
Я мі́сто сам своє́ поба́чити посмі́в …
Не цей благе́нький рестора́нний,
Нічни́м життя́м такий само́тній,
Засму́чений від справ бана́льних,
Що мерехти́ть у мі́сячній безо́дні …
Дворі́в стари́х ледь чу́тне да́внє е́хо,
Обли́ч із ка́меню, що ожива́ють уночі́,
Який водно́час бли́зько і дале́ко …
З конце́ртів йду́ть додому «багачі́» …
У ньо́му му́зика звучи́ть з усі́х сторі́н,
І про́сиш в Ле́бедів ува́ги на хвили́нку:
Я вам вірша́ тихе́нько розпові́м,
Ось тут в тіні́ цього́ буди́нку …
Не бли́ск, не га́мір і не ле́сть крикли́ва,
А ти́хий го́лос, силуе́т столі́ть,
Не ро́зкіш кра́дена, зрадли́ва.
Ви в мі́сто зно́ву му́зику впусті́ть …
[i]Присутня допомога SUNO[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033914
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2025
автор: Дружня рука